Главная страница »
Инструкции »
КЛАРИТРОМІЦИН

КЛАРИТРОМІЦИН

Таблетки, вкриті оболонкою, по 250 мг № 10х1 у блістерах

 

Производитель:Радікьюра Фармасьютікелз Пвт. Лтд

Міжнародна назва:Clarithromycin

ATC класифікація:J01FA09

Русское название:КЛАРИТРОМИЦИН

Інструкція

для медичного застосування препарату

КЛАРИТРОМІЦИН

(CLARITHROMYCIN)

Склад:

діюча речовина: сlarithromycin;

1 таблетка, вкрита оболонкою, містить кларитроміцину в перерахуванні на 100 % речовину 250 мг або 500 мг;

допоміжні речовини:  лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, кремнію діоксид колоїдний безводний, тальк, магнію стеарат, титану діоксид, гідроксипропілметилцелюлоза, поліетиленгліколь 6000, жовтий хіноліновий.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті оболонкою.

 

Фармакотерапевтична група. Протимікробні засоби для системного застосування. Макроліди. Код АТС J01F A09.

Клінічні характеристики.

Показання.

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до Кларитроміцину мікроорганізмами.

•                     Інфекції нижніх дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія).

•                     Інфекції верхніх дихальних шляхів (синусит, фарингіт).

•                     Інфекції шкіри та м’яких тканин (фолікуліт, еризипелоїд).

•                     Дисеміновані або локалізовані мікобактеріальні інфекції, спричинені Mycobacterium avium або Mycobacterium intracellulare. Локалізовані інфекції, спричинені Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum або Mycobacterium kansasii.

•                     Профілактика дисемінованих інфекцій, спричинених комплексом Mycobacterium avium (МАК) у ВІЛ-інфікованих пацієнтів із кількістю CD4-лімфоцитів ≤ 100/мм3.

•                     Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки при пригніченні секреції соляної кислоти, яке справляють омепразол або ланзопразол (активність Кларитроміцину проти H. pylori є вищою при нейтральному pH, ніж при кислому pH).

Лікування одонтогенних інфекцій.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до макролідних антибіотиків та до інших компонентів препарату.

Супутнє застосування Кларитроміцину та будь-якого з наступних препаратів: астемізол, цизаприд, пімозид, терфенадин та ерготамін або дигідроерготамін.

Пацієнтам  із  кліренсом  креатиніну   менше  30 мл/хв  (для  Кларитроміцину у дозуванні 500 мг), оскільки ця форма препарату не дозволяє зменшити добову дозу.

 

 

Спосіб застосування та дози.

Рекомендована  доза  Кларитроміцину  для  дорослих та дітей від 12 років становить 250 мг 2 рази на день, при тяжчих інфекціях дозу можна збільшити до 500 мг 2 рази на день. Зазвичай тривалість лікування становить від 5 до 14 днів, за винятком лікування негоспітальної пневмонії та синуситів, які потребують 6-14 днів терапії.

Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на його біодоступність.

Застосування у пацієнтів із мікобактеріальною інфекцією.

Рекомендована доза для дорослих становить 500 мг 2 рази на день.

Лікування МАК інфекцій у хворих на СНІД продовжується стільки, скільки триває клінічна та мікробіологічна ефективність препарату. Кларитроміцин слід застосовувати у комплексі з іншими антимікобактеріальними засобами.

Тривалість лікування інших нетуберкульозних мікобактеріальних інфекцій визначається лікарем індивідуально.

Профілактика МАК інфекцій: рекомендована доза Кларитроміцину для дорослих становить 500 мг 2 рази на день.

Лікування одонтогенних інфекцій.

Застосовується по 250 мг 2 рази на день протягом 5 днів.

Ерадикація H. pylori у пацієнтів із виразкою дванадцятипалої кишки (дорослі).

Потрійна терапія (7-14 днів)

Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на день, ланзопразол 30 мг 2 рази на день та амоксицилін 1000 мг 2 рази на день упродовж 7-14 днів.

Потрійна терапія (7 днів)

Кларитроміцин (500 мг) 2 рази на день, ланзопразол 30 мг 2 рази на день та метронідазол 400 мг 2 рази на день упродовж 7 днів.

Потрійна терапія (7 днів)

Кларитроміцин (500 мг)  2 рази  на  день,  омепразол  40 мг на день та амоксицилін 1000 мг 2 рази на день або метронідазол 400 мг 2 рази на день упродовж 7 днів.

Потрійна терапія (10 днів)

Кларитроміцин  (500 мг)  2 рази на день слід застосовувати разом з амоксициліном 1000 мг 2 рази на день та омепразолом 20 мг на день упродовж 10 днів.

Подвійна терапія (14 днів)

Зазвичай доза Кларитроміцину становить 500 мг 3 рази на день упродовж 14 днів. Кларитроміцин слід застосовувати разом з омепразолом 40 мг 1 раз на день внутрішньо.

Застосування особам літнього віку: як для дорослих.

Застосування пацієнтам із нирковою недостатністю: зазвичай у коригуванні дози немає потреби  за  винятком  пацієнтів  із  тяжкою  нирковою  недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв.).  Якщо потрібне коригування, то дозу слід зменшити наполовину, наприклад 250 мг 1 раз на день або 250 мг 2 рази на день при тяжчих інфекціях. У таких пацієнтів тривалість лікування не має перевищувати 14 днів.

 

Побічні реакції.

З боку травної та гепатобіліарної системи: блювання, стоматит, запор, сухість у роті, біль в епігастральній ділянці, метеоризм, глосит, нудота, зміни смакових відчуттів, знебарвлення язика, грибкове ураження слизової порожнини рота, псевдомембранозний коліт, діарея, диспепсія, кандидозний стоматит та плями на язиці, зміни кольору зубів, гепати, холестаз, жовтяниця; у поодиноких випадках – летальна печінкова недостатність, панкреатит.

З боку центральної нервової системи: запаморочення, сплутаність свідомості, головний біль, вертиго, відчуття тривоги, тривожні сновидіння, безсоння, шум та дзвін у вухах, галюцинації, дезорієнтація, деперсоналізація і психози, парестезія, порушення нюху, втрата слуху (відновлюється після відміни терапії), увеїт, судоми, диспное.

З боку серцево-судинної системи: подовження інтервалу QT, мерехтіння або тріпотіння шлуночків, шлуночкова тахікардія та піруетна тахікардія (Torsade de Pointes).

Лабораторні показники: гіпоглікемія, підвищення активності печінкових трансаміназ, що швидко минає; тромбоцитопенія і лейкопенія, підвищення креатиніну сироватки крові, підвищення вмісту сечовини у крові.

З боку опорно-рухової системи: артралгія, міалгія.

З боку сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність.

Алергічні реакції: висип на шкірі, ангіоневротичний набряк, кропив'янка, у поодиноких випадках – синдром Стівенса-Джонсона та анафілактичний шок, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла).

Повідомлялося про розвиток проявів колхіцинової токсичності (у тому числі з летальним наслідком) при сумісному застосуванні Кларитроміцину і колхіцину, особливо у пацієнтів літнього віку, у тому числі на тлі ниркової недостатності.

 

Передозування.

Симптоми: при прийомі великих доз препарат може викликати нудоту, блювання, діарею. Можливий розвиток алергічних реакцій.

Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія. Гемодіаліз та перитонеальний діаліз малоефективні.

 

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Безпека застосування Кларитроміцину у період вагітності та годування груддю не встановлена. Тому Кларитроміцин не слід застосовувати у період вагітності та годування груддю, за винятком випадків, коли користь від застосування буде перевищувати ризик.

 

Діти. Дана лікарська форма не призначається дітям віком молодше 12 років.

 

Особливості застосування.

Тривале або повторне застосування антибіотиків може спричиняти надмірний ріст нечутливих бактерій і грибів. При виникненні суперінфекції слід припинити застосування Кларитроміцину і розпочати відповідну терапію.

Про розвиток діареї від легкого ступеня тяжкості до псевдомембранозного коліту з фатальним кінцем, спричиненого Clostridium difficile (CDAD), повідомлялося при застосуванні практично всіх антибактеріальних препаратів, у тому числі Кларитроміцину. Слід завжди пам’ятати про можливість розвитку діареї, спричиненої Clostridium difficile, у всіх пацієнтів з діареєю після застосування антибіотиків. Крім того, необхідно ретельно зібрати анамнез, оскільки про розвиток діареї, спричиненої Clostridium difficile, повідомлялося навіть через 2 місяці після застосування антибактеріальних препаратів.

Повідомлялося про посилення симптомів myasthenia gravis у пацієнтів, які застосовували Кларитроміцин.

Препарат виводиться печінкою і нирками. Слід бути обережним при застосуванні препарату у пацієнтів із недостатністю функції печінки, із середнім або тяжким ступенем недостатності функції нирок.

Слід звернути увагу на можливість перехресної резистентності між Кларитроміцином і іншими макролідами, а також лінкоміцином і кліндаміцином.

У невеликої кількості пацієнтів може розвинутися резистентність мікроорганізмів H. pylori до Кларитроміцину.

Препарат не слід застосовувати пацієнтам із рідкісними спадковими формами непереносимості галактози, недостатності лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами.

Препарат може змінювати швидкість реакції організму, що може впливати на здатність керувати транспортними засобами та іншими механізмами.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Кларитроміцин не взаємодіє з пероральними контрацептивами.

Застосування нижчезазначених препаратів суворо протипоказано через можливий розвиток тяжких наслідків взаємодії.

Підвищення рівнів цизаприду, пімозиду і терфенадину у сироватці крові спостерігалося при їх супутньому застосуванні з Кларитроміцином, що може спричинити подовження інтервалу QT і появу аритмій, у тому числі шлуночкової тахікардії, фібриляції шлуночків і torsade de pointes. Подібні ефекти відзначалися і при сумісному застосуванні астемізолу та інших макролідів.

Ерготамін/дигідроерготамін

Одночасне застосування Кларитроміцину і ерготаміну або дигідроерготаміну асоціювалося з появою ознак гострого ерготизму, що характеризувалося вазоспазмом та ішемією кінцівок і інших тканин, включаючи центральну нервову систему.

Вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику Кларитроміцину.

Вплив наступних лікарських засобів на концентрацію Кларитроміцину у крові відомий або припускається, тому може знадобитися зміна дози або застосування альтернативної терапії.

Ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин

Потужні індуктори ферментів цитохрому Р450, такі як ефавіренц, невірапін, рифампіцин, рифабутин і рифапентин можуть прискорювати метаболізм Кларитроміцину, зменшуючи його концентрацію у плазмі крові, але збільшуючи концентрацію 14-ОН-Кларитроміцину – мікробіологічно активного метаболіту. Оскільки мікробіологічна активність Кларитроміцину і 14-ОН-Кларитроміцину різна по відношенню до різних бактерій, очікуваний терапевтичний ефект може бути не досягнутий через спільне застосування Кларитроміцину та індукторів ферментів цитохрому Р450.

Флуконазол

Рівноважні концентрації активного метаболіту 14-ОН-Кларитроміцину значно не змінювалися при сумісному застосуванні з флюконазолом. Зміна дози Кларитроміцину непотрібна.

Ритонавір

Застосування ритонавіру і Кларитроміцину призводило до значного пригнічення метаболізму Кларитроміцину. Cmax Кларитроміцину підвищувалося на 31 %, Cmin – на 182 % і AUC – на 77 %. Спостерігалося повне пригнічення утворення 14-ОН-Кларитроміцину. Через велике терапевтичне вікно зменшення дози Кларитроміцину у пацієнтів із нормальною функцією нирок непотрібне. Проте у пацієнтів з нирковою недостатністю необхідне коригування дози: для пацієнтів з CLCR 30 – 60 мл/хв дозу Кларитроміцину необхідно   знизити   на   50  %.   У   пацієнтів   із   тяжкою  нирковою  недостатністю  (CLCR

< 30 мл/хв) дозу Кларитроміцину необхідно знизити на 75 %. Дози Кларитроміцину, що перевищують 1 г/день, не слід застосовувати разом з ритонавіром.

Вплив Кларитроміцину на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Антиаритмічні засоби

Існують постмаркетингові повідомлення про розвиток піруетної шлуночкової тахікардії, що виникла при одночасному застосуванні Кларитроміцину з хінідином або дизопірамідом. Рекомендується проводити ЕКГ-моніторування для своєчасного виявлення подовження інтервалу QT. Під час терапії Кларитроміцином слід стежити за концентраціями цих препаратів у сироватці крові.

 
 
CYP3A

Спільне застосування Кларитроміцину, відомого інгібітора ферменту CYP3A, і препарату, що головним чином метаболізується CYP3A, може призвести до підвищення концентрації останнього у плазмі крові, що, у свою чергу, може підсилити або подовжити його терапевтичний ефект і ризик виникнення побічних реакцій.

Слід бути обережними при застосуванні Кларитроміцину пацієнтам, які отримують терапію лікарськими засобами – субстратами CYP3A, особливо якщо CYP3A-субстрат має вузький терапевтичний діапазон (наприклад, карбамазепін) і екстенсивно метаболізується цим ензимом.

Може знадобитися зміна дози і, по можливості, ретельний моніторинг сироваткових концентрацій лікарського засобу, що метаболізується CYP3A у пацієнтів, які одночасно застосовують Кларитроміцин.

Відомо (або припускається), що такі лікарські препарати або групи препаратів метаболізуються одним і тим же CYP3A ізоферментом: альпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, сильденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам і вінбластин. Подібний механізм взаємодії відзначений при застосуванні фенітоїну, теофіліну і вальпроату, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому Р450.

Інгібітори Гмг-КоА-редуктази

Як і інші макроліди, Кларитроміцин спричиняв підвищення концентрації інгібіторів           ГМГ-КоА-редуктази, таких як ловастатин і симвастатин. Рідко повідомлялося про розвиток рабдоміолізу у пацієнтів при сумісному застосуванні цих лікарських засобів.

Омепразол

Застосування Кларитроміцину у комбінації з омепразолом у дорослих здорових добровольців призводило до підвищення рівноважних концентрацій омепразолу. При застосуванні тільки омепразолу середнє значення рН шлункового соку при вимірюванні протягом 24 годин становило 5,2, при сумісному застосуванні омепразолу з Кларитроміцином – 5,7.

Пероральні антикоагулянти

Комбіноване застосування Кларитроміцину і пероральних антикоагулянтів може потенціювати ефект останніх, що потребує ретельного контролю протромбінового часу у пацієнтів.

Сильденафіл, тадалафіл і варденафіл

Існує ймовірність збільшення плазмових концентрацій інгібіторів фосфодіестерази (сильденафілу, тадалафілу і варденафілу) при їх сумісному застосуванні з Кларитроміцином, що може потребувати зменшення дози інгібіторів фосфодіестерази.

Теофілін, карбамазепін

Існує незначне, але статистично значуще збільшення концентрації теофіліну або карбамазепіну у плазмі крові при їх одночасному застосуванні з Кларитроміцином.

Толтеродин

Зниження дози толтеродину може бути необхідним при його застосуванні з Кларитроміцином.

Тріазолбензодіазепіни (наприклад, альпразолам, мідазолам, тріазолам)

Слід уникати комбінованого застосування перорального мідазоламу і Кларитроміцину. При внутрішньовенному застосуванні мідазоламу з Кларитроміцином слід проводити ретельний моніторинг пацієнта для своєчасного коригування дози.

Слід дотримуватися таких самих запобіжних заходів при застосуванні інших бензодіазепінів, які метаболізуються CYP3A, включаючи тріазолам і альпразолам. Для бензодіазепінів, елімінація яких не залежить від CYP3A (темазепам, нітразепам, лоразепам), розвиток клінічно значущої взаємодії з Кларитроміцином малоймовірний.

Інші види взаємодій
Колхіцин

Колхіцин є субстратом CYP3A і P-глікопротеїну (Pgp). Відомо, що Кларитроміцин та інші макроліди здатні пригнічувати CYP3A і Pgp. При одночасному застосуванні Кларитроміцину і колхіцину пригнічення Pgp і CYP3A Кларитроміцином може призвести до підвищення експозиції колхіцину. Необхідно спостерігати за станом пацієнтів щодо виявлення клінічних симптомів токсичності колхіцину.

Дигоксин

Слід ретельно контролювати концентрації дигоксину у сироватці крові пацієнтів при його застосуванні з Кларитроміцином.

Зидовудин

Одночасне застосування таблеток Кларитроміцину негайного вивільнення і зидовудину у ВіЛ-інфікованих пацієнтів може спричиняти зниження рівноважних концентрацій зидовудину у сироватці крові. Цього великою мірою можна уникнути шляхом дотримання інтервалу між прийомами Кларитроміцину і зидовудину. Про таку взаємодію при застосуванні суспензії Кларитроміцину та зидовудину або дидеоксиназину у дітей не повідомлялося.

Можлива також двобічно спрямована лікарська взаємодія між Кларитроміцином і атазановіром, ітраконазолом, саквінавіром.

 

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Протибактеріальний, бактеріостатичний препарат. Пригнічує синтез білка за рахунок зв'язування з рибосомальною одиницею. Кларитроміцин високоактивний щодо широкого спектра аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів: Pasteurella multocid, Borelliaburgdorferi, Mycobacterіum (у т.ч. Mycobacterіum avіum, Mycobacterіum leprae, іntracellulare, kansasіі, fortuіtum), Clostridium perfringens, Streptococcus agalactіae, Str. Pyogenes, Str. vіrіdans, Str. pneumonіae, Haemophіlus іnfluenzae (paraіnfluenzae), Neіsserіa gonorrhoeae, Lіsterіa monocytogenes, Legіonella pneumophіla, Mycoplasma pneumonіae, Helіcobacter (Campilobacter) pylorі, Campylobacter jejunі, Chlamydіa pneumonіae (trachomatіs), Moraxella (Branhamella) catarrhalіs, Bordella pertussis, Propionibacterium acnes, Staphylococcus aureus, Ureaplasma urealyticum, Toxoplasma gondii.

Фармакокінетика.

Кларитроміцин швидко та добре абсорбується зі шлунково-кишкового тракту після перорального застосування препарату у формі таблеток. Мікробіологічно активний метаболіт 14-гідроксиКларитроміцин утворюється шляхом метаболізму першого проходження. Кларитроміцин можна застосовувати незалежно від прийому їжі, оскільки їжа не впливає на біодоступність таблеток Кларитроміцину. Їжа незначно затримує початок абсорбції Кларитроміцину та утворення 14-гідроксиметаболіту. Рівноважна концентрація Кларитроміцину та його основного метаболіту у плазмі крові (при регулярному прийомі  внутрішньо 250 мг)   становить  майже  1 мкг/мл  і  0,6 мкг/мл,  а  період  напіввиведення – 3-4 годин і 5-6 годин, відповідно; при дозі 500 мг – 2,7-2,9 мкг/мл і 0,83-0,88 мкг/мл період  напіввиведення – 5-4,8 годин та 6,9-8,7 годин, відповідно. При застосуванні 250 мг 2 рази на день 15-20 % незміненого препарату виводиться з сечею. При дозі 500 мг 2 рази на день виведення препарату з сечею інтенсивніше (приблизно 36 %). 14-гідроксиКларитроміцин є основним метаболітом, що виводиться з сечею у кількості 10-15 % від застосованої дози. Більша частина залишку дози виводиться з фекаліями, переважно із жовчю. 5-10 % вихідної сполуки виявляється у фекаліях.

При застосуванні 500 мг Кларитроміцину 3 рази на день концентрації Кларитроміцину у плазмі крові підвищуються у порівнянні з дозою 500 мг 2 рази на день.

Концентрації Кларитроміцину у тканинах у кілька разів перевищують концентрацію препарату у крові. Підвищені концентрації були виявлені як у тонзилярній, так і у легеневій тканинах. Кларитроміцин при терапевтичних дозах на 80 % зв’язується з білками плазми крові.

Кларитроміцин проникає у слизову оболонку шлунка. Вміст Кларитроміцину у слизовій оболонці та тканині шлунка вищий при застосуванні Кларитроміцину разом із омепразолом, ніж при монотерапії Кларитроміцином.

 

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки по 250 мг: круглої форми, вкриті оболонкою, жовтого кольору, з рискою з одного боку;

таблетки по 500 мг: довгастої форми, вкриті оболонкою, жовтого кольору, з рискою з одного боку.

Термін придатності. 2 роки

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.

 

Упаковка.

Таблетки по 250 мг: по 10 таблеток у блістері. По 1 блістеру у пачці.

Таблетки по 500 мг: по 5 таблеток у блістері. По 1 або 2 блістери у пачці.

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Заявник.

Стадкем оф Індія, Індія.

 

Виробник.

Радікьюра Фармасьютікелз Пвт. Лтд.

 

Місцезнаходження.

В-117, Окла Індастреал Ареа, Фаза-1, Нью-Делі - 110020, Індія.

Copyright © 2008-2010 Довідник лікарських засобів При копіюванні матеріалів, активне, відкрите для індексування, гіперпосилання обов'язкове.